Четвер
28.03.2024
16:32
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Мотижинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Головна Реєстрація Вхід
Історія Мотижинської школи »
Меню сайту

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 53

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

У 1860 році в Мотижині відкрито церковно – парафіяльне училище  в якому навчалося 22 учні, з яких лише дві дівчини,  а уже в 1867 році учнів було 45.В якому приміщенні проходило навчання не відомо. Очевидно, в якійсь сирій хатині, поскільки в  1888 році на сільській сходинці поставлено питання «Із старого, тісного приміщення школу перевести у більш просторе приміщення сільської зборні».Який рівень освіти селян був на той час, можна судити по тому, що на вищезгаданій сходці із 145 громадян власноручно підписали лише 5 чоловік, а за решту підписався сам писар. На потреби школи відпускалося 130 карб. із мирського збору.У 90-х роках  ХІХ ст..  в центрі села було побудовано нове приміщення школи та трикласні кімнати з квартирами для вчителів. Відкрито двокласну школу, де навчалося 120 дітей. Навчалися тут діти із навколишніх сіл: Фасової, Людвинівки, Копилова.Після громадянської війни в селі була початкова школа. В чотирьох класах у 1922 році нараховувалось 110 учнів. Завідував школою Омелько Михайлович Вертій. Навчання проводилось у дві зміни.Уже в 1924 році вводиться загальнообов’язкове навчання дітей.  Виникла потреба в розширенні приміщення школи. Загальні збори села від 18.01.1924 року ухвалили будинок попа передати під культосвітні установи. У світлій великій кімнаті розмістився перший клас, торгове приміщення , як звана «моно полька» , було пристосоване для класу.У 1925-1926  навч.  році  розпочалося навчання у двох  паралельних перших класах, де нараховувалось 60 учнів. Таким чином Мотижинська чотирьохрічна початкова школа була розміщена в чотирьох будинках. Паралельні були перші і другі класи. Їх навчали вчителі: Вертій О.М., Рудницькі О.О., Дяківська Р.В., Лазнюк Й.М. та Довгич М.К..Та щороку контингент дітей збільшується, а приміщень нема. Сільські  організації піднімають питання про будівництво нового будинку школи. 12/П.1925 р. Макарівський райвиконком ствердив ухвалу сільської сходки про будівництво школи в колишньому поміщицькому парку.В центрі села, біля церкви, було складено багато матеріалу призначеного для будівництва нової церкви. На сільському сході  ухвалили передати цей матеріал на будівництво нової школи. Все дерево і камінь перевезено на будмайданчик школи і в 1926 р. закладено типове шкільне приміщення для семирічної школи. План будинку склав наш земляк інженер Онисим Антипович Гребенюк і подарував школі.Питанням будівництва займалися всі організації села, допомагали всі селяни.У 1926 р. будівництво закінчено, і в цьому ж році відкрито 5-й клас; в який ходили діти не лише мотижинські, а й з навколишніх сіл. Отже, в Мотижині, всім на радість відкрито семирічну трудову школу, перший випуск якої (25 учнів) відбувся в 1932 році. Це була трудова школа колгоспної молоді - ШКМ. В ній навчалося в цей час близько 33 учнів у десяти класах. Завідуючий школою був Вертій О.М.У школі діяли піонерська та комсомольська організації, гуртки самодіяльності. Особливо відзначався хоровий, яким керував сам завідуючий школи, драматичний, фізкультурний.Активно брала участь у громадянському житті села комсомольська організація школи. Вона була невелика, але вирішувала великі справи. В роки колективізації  створювались комсомольські бригади, які надавали значну допомогу громадянським організаціям.У 1935-1936 навчальному  році створену середню школу, відкрито 8-й клас. Навчання проводилось в дві зміни. Директором школи був Зайчук М.А., потім його змінив Пилявський Р.Г..До початку Великої Вітчизняної війни було проведено 4 випуски учнів з атестатами  про середню освіту. Запроваджено загальнообов’язкове навчання. За даними перепису 1925 року в селі дітей  шкільного віку було 556, з них навчалося в школі у той час лише 122 учні, а 434 дітей були поза навчанням.Серед дорослого населення великий процент складали  не писемні. Зразу після громадянської війни сільський Ревком, поряд із іншими невідкладними завданнями, ставить питання про ліквідацію не писемності. Кинуто гасло «Геть не писемність!». Актив села комсомольська організація розгорнули роботу.Створені десятихатки по вулицях, виділені культармійці які один раз на тиждень проводили заняття з неписьменними. За буквар сіли старі і малі. У жовтні 1925р.  голова культосвітньої комісії вчителька Рудницькі О.О. на засіданні виконкому сільської Ради доповідала про стан навчання неписьменних: всі дорослі відповідного віку, які не мали освіти, навчалися в лікнепі. Успіхи в навчанні були. Пізніше багато громадян, що закінчили двохрічну школу неписьменних, брали активну участь у громадських справах селаНе вистачало приміщень для громадських організацій. Хата – читальня розміщена була в приміщенні колишньої монополії. Проте молодь з піднесенням проводила тут роботу. Завідував хатою-читальнею енергійний комсомолець Тиндик Олексій Степанович. Хата була бідно обставлена: там стояв один стіл, дві лавки та шафа, де налічувалось 511 бібліотечних книжок. При світлі каганця вечорами тут проводила роботу молодь. Це було в 1926 році.Молодь прагнула до науки, до культури. Навіть у такому тісному коридорі школи драматичний гурток організовував постановки п’єс.Мотижинський хор користувався великою популярністю не лише в селі, а й за межами району. Керував ним ентузіаст, любитель і знавець музики,  завідуючий школою, Вертій Омелько Михайлович. Хорова капела Мотижина часто виїздила в інші села, в Київ, де виступала перед трудящими І нині село вважають «співучим». Багато народних пісень, пісень років індустріалізації і колективізації міцно закріпилися в пам’яті людей. Вони й зараз дзвенять на святкових вечорах, у побуті людей.У 1927 році в Мотижині для дітей незаможників відкрито ясла. Кошти виділили райвиконком та Київський окрвиконком.У 1934 році шкільне приміщення добудовано. Там розмістилась бібліотека та дві класні кімнати. Навчання проводилось у дві зміни. При школі була столярня майстерня, де навчалися учні.У 1936 році організовано вечірню середню школу, в якій навчалися 18 комсомольців. Завідував школою Сергій Павлович Івченко. В 1938 році відбувся перший випуск слухачів цієї школи. всі випускники вечірньої школи стали організаторами колгоспного виробництва: агрономами, зоотехніками, керівниками колгоспівТак, Федір Якович Стеценко керував колгоспом “Нове життя”, Федір Петровський – колгоспом ім. «Червоної Армії».В Мотижинській середній школі в передвоєнні роки вчительські кадри поповнили вчителі, які в свій час кінчили цю ж школу: А.П. Довгич, Ф.П. Довгич, Г.М. Довгич, П.Ф. Коцюба, І.П. Литвин, М.І. Павлусенько, С.О. Тиндик, Ю.О. Коцюба.1941 р.  німецько-фашистські загарбники ввірвалися в село у школі чинили глум. Бібліотечні книги, підручники палили. Шкільні меблі теж розтаскали, спалили. Тут же було влаштовано церкву, попом якої став якийсь пройдисвіт, за професією шофер, Іов Радник. У своїх проповідях він закликав мотижинців всіляко підтримувати фашистський режим, не противитись насильному відправленню молоді на каторжні роботи в Німеччину. На площі в центрі села зібралось чимало людей. Тут були хлопці й дівчата, яких насильно відправляли на каторгу, і   їхні батьки, що прийшли попрощатися з ними. Священик І. Рудник звернувся до них із словами: «Не треба плакати, що наша молодь іде до Німеччини. Там  вона навчиться працювати, а, головне, своєю працею допоможе добити нашого спільного ворога ».«На Великдень 1942 року на проповіді Рудник співав алілуя Гітлерові та його армії, називав Гітлера визволителем України від більшовиків, пророчив йому багато років життя, закликав віруючих висилати своїх дітей на роботу до Німеччини, молитися за фашистів», - розповідає жителька села Катерина Тимофіївна Куценко. Після таких настанов «Святого отця» віруючі перестали ходити у «храм божий».Таким чином культура і освіта в селі завмерла. Молодь, яка залишилася в селі принишкла. З настанням сутінок юнаки і дівчата ховались. Всюди свистали нагаї поліцаїв та старости.У листопаді 1943 року Радянські війська звільнили Мотижин від фашистів, а в грудні вже педагоги розпочали підготовку до відновлення навчання в школі. Нелегка це була справа. Треба було спочатку привести в належний порядок приміщення школи. Фашисти при відступі підпалили школу, але люди швидко погасили пожежу.Вчителі почали розшукувати парти та інші шкільні меблі. Відшукували підручники, папір. Взяли на облік дітей шкільного віку. Адже з 1941 року навчання в школі було припинено.15 січня 1944 року учні заповнили класи, відновилося навчання. Директором школи був Шулькевич І.А., потім Джулай М.М.Уже  в 1946-1947 навчальному році керував школою демобілізований з армії комуніст Лунько Г.Л.. в тому ж році проведено випуск учнів 7-го класу.Підвищення школи не відповідало новим вимогам, поставленим перед працівниками освіти. У школі повинні бути добре обладнані навчальні кабінети, спортивний зал, їдальня та інші шкільні кімнати, щоб було однозмінне навчання.У 1966 році колгосп розгорнув будівництво нової школи. 1 вересня1969р.  розпочалося навчання у двоповерховому приміщенні школи, розрахованому на 560 учнів. Правда котельня обладнана невдало, через що взимку класні кімнати обігріваються не достатньо.У школі добре обладнані майстерні по дереву та металу, де проводяться заняття з учнями.З 1964 по1972 р.  керував школою Віктор Філімонович Козаченко, який з енергією взявся за роботу. Проведено озеленення шкільної садиби, навколо будинку постійно цвіли квіти. У школі працюють групи продовженого дня, де учні готують домашні завдання. Тут для них організовується дозвілля.Будинок школи розташований у досить живописному місці. Перед фасадом внизу – спортивний стадіон, обсаджений кругом деревами, а далі , ще нижче виблискує дзеркальна поверхня колгоспного ставка. В теплі, погожі дні дітвора тут одержує велике задоволення.При середній школі кілька років працювала вечірня середня школа для молоді, яка не одержала середньої освіти. В Мотижені відкрито консультпункт Макарівської заочної школи.З 1973 року в Мотижинській середній школі введена автосправа – вивчення учнями 9-10 класів автомобіля. Після успішної здачі екзаменів учні одержують права на водіння машини. Вчителем автосправи був Коляда Анатолій Іванович, а інструктором Сухенько Петро Єгорович. Багато вже випускників нашої школи працюють водіями в колгоспі та інших організаціях.Тепер навчання проводиться в одну зміну, в одному приміщенні. Але контингент дітей щороку зменшується. Якщо на початку 50-х років у школі було по декілька паралельних молодших класів, а в школі числилось 450 учнів і  старші класи навчалися в другу зміну, то ось уже в 1981-1982 н. р. працює лише 11 комплектів (два паралельних десятих), а всіх учнів 299.Вивчається іноземна мова – французька. Навчання з російської та іноземної мов – роздільне (клас поділяється на дві групи ).Протягом багатьох років (після Вітчизняної війни) у навчанні та вихованні дітей в середній школі тривають пошуки нових форм і методів навчання. Деякий час органи народної освіти наполегливо вимагали введення в шкільну практику липецьких методів навчання, методів швидкісного опанування знання. Групове опитування учнів і виведення поурочного балу створювало в класі обстановку, при якій учитель упускає з поля зору клас.Останнім часом захоплювалися методами Шаталова, і , нарешті, на сучасному етапі педагогічної науки появився комплексний підхід до навчально-виховного процесу. Був період, коли вчитель з будь-якого предмету майже на кожному уроці повинен був застосовувати технічні засоби навчання. Навчальні кабінети оснащувались різноманітними технічними засобами. Але ж їх слід використовувати в міру потреби. І ніщо так глибоко не западе в душу дитини, як живе слово учителя, яким він повинен майстерно володіти. А на якому рівні тепер знання учнів? 1-3 класи навчає один учитель, класовод. Тут у дітей ще не зникла цікавість до науки. Починаючи з 5-го учнівнавчають різні вчителі - предметники. Спостерігається таке явище, коли частина дітей втрачає інтерес до науки, не хоче вчитися, завдання виконує абияк, а то і зовсім не працює над книжкою. І так з року в рік. Докотиться до 9-го класу, там його випустять із свідоцтвом про закінчення дев’ятирічки, а знань-катма. З подібними знаннями такі учні закінчують і 11 класів.Сучасні ж заходи, вживані школою для піднесення успішності учнів, недостатні. А батьки, яким у вихованні, своїх дітей, відводиться велика роль, збайдужіли до цього , а більше приділяють уваги наданню „ блиску ” своїм дітям, і якщо дитина молодших класів навчалась добре та відмінно, то уже в старших класах учні поступово здають позиції, на кінець, опиняються в середніх або відстаючих учнях. Нині в системі народної освіти в оцінці знань учнів існує п’ятибальна система. Звичайно, на „ відмінно ” навчається мало учнів, одиниці в класі, а переважна більшість їх „тягнуться ” на трійки, серед яких значна частина невстигаючиЧому склалося таке становище на освітянській ниві? Хоч із п’ятибальної системи оцінок двійка не виключена, проте протягом 50-70-х років гостро ставилося питання про стопроцентну успішність учнів. Ставились вимоги про те, щоб всі учні устигали. Були класи з повною успішністю, навіть школи, де не було відстаючих. Учитель, який ставив учневі двійку, ніс відповідальність.Знаючи це, багато учнів до навчання ставляться байдуже , не хочуть учитись („все одно на другий рік не залишать ”). Але в останній час положення змінилось.Був час, коли обов’язковим було семирічне навчання в школі, тепер – дев’ятирічне. Потім випускники продовжують навчатися в середніх технічних училищах та в заочні .Частина випускників нашої школи, які одержавши міцні знання, вступає до вищих учбових закладів. Багато мотижинців, що здобули вищу освіту, працює тепер на виробництві у місці та в сільськогосподарському господарстві.З  Мотижинської середньої школи випущено багато медалістів, з них золоті медалі одержали : Вітряк Р.С., Павловська В.М., Бугайчук В.М., Муха В.О., Литвин В.М., Довгич В.А., Муха Н.П., Тиндик Т.С., Юхименко  Багато педагогів ,які стали на шлях навчання і виховання молодого покоління, працювало в Мотижинський школі. Вони і в найтяжчі часи не сходило з цього шляху, несучи в собі істину «громадянином бути зобов’язаний ».За період від Жовтневої революції до наших днів у школі змінилося 17 керівників. Довгий час завідував школою Омелько Михайлович Вертій (1917-1932), Марія Іванівна Фатюк, Віктор Філімонович Козаченко(8 років), Іван Кузьмович Голик (9 років).

               Незмінно , починаючи з 1954 по 1981 рік працював завучем школи Іван Григорович Юхименко.

               У 1981 році директором став молодий, енергійний педагог, вихованець Мотижинської школи, Анатолій Миколайович Радченко, справжній реформатор. Він зумів організувати колектив на добрі справи. Уже в перший рік роботи розгорнуто значну роботу в навчально - виховному процесі, в обладнанні навчальних кабінетів, ремонту приміщень.Завучем школи 1982 по 1993 рік працював Коляда А.І.. Кращими кабінетами в районі було визнано фізичний (кер.Радченко Н.А.) та біологічний (кер. Коляда А.І.). Учні школи брали участь у районних та обласних предметних олімпіадах. Ансамбль вчителів «Червона гвоздика» став переможцем художньої самодіяльності (кер. Фатюк Д.Н.).

               У 2000 році Мотижинська середня школа реорганізована в ліцей. Директором закладу залишився досвідчений педагог із званням «старший вчитель» Радченко А.М.. Велику допомогу у створенні закладу нового типу надав вихованець Мотижинської школи, нині депутат Верховної Ради України, постійний представник Президента у Верховній Раді Безсмертний Р.П..

               У ліцеї навчалися учні з Макарова та Небелиці. Починаючи з другого класу всі ліцеїсти вивчають англійську мову, а починаючи із сьомого класу – інформатику, інженерне креслення та економічні науки. Ліцей мав виробничу базу: машинно-тракторний парк та поле. У зв’язку з тим, що загальна середня освіта України зазнає радикальних змін (початкова освіта стає  чотирирічною) у селі вдалося відкрити дитячий садок. 15 малюків щорічно проходять підготовку для занять у ліцеї, бо якість людського розвитку, рівень освіченості і культури набувають вирішального значення для економічного та соціального розвитку держави.

               На  даний час у Мотижинському ліцеї навчається 87 учнів. Директор ліцею Радченко А.М. заключив угоду про співробітництво між Національним університетом державної податкової служби України та Мотижинським ліцеєм Макарівського району Київської області. Навчальний заклад має хорошу матеріально-навчальну базу. До послуг учнів 15 класних кімнат, майстерня, спортзал, стадіон, бібліотека, загальний фонд якої становить 10250 книжок, серед них підручники, художня література, науково-методичні і довідкові видання, їдальня, актовий зал, комп’ютерний клас. На базі ліцею працюють гуртки, курси за вибором, факультативи. Працює батьківський всеобуч.

               На сьогодні у ліцеї працює 17 вчителів,  серед них з вищою освітою – 15, навчається у вузах – 2, вчитель фізкультури має звання майстра спорту СРСР з легкої атлетики. Девіз учителів та учнів – перетворити навчальний заклад на школу культури, здорового способу життя , храму науки та знань. Тому неодноразово учні ліцею посідали призові місця на районних предметних олімпіадах, спортивних змаганнях, брали участь у конкурсі проектів «Лелеки в нашому селі», «Топоніми села» та інші. За 8 років існування ліцею 4 учні отримали золоті медалі (Яценко О.П., Чорненко О.М., Скибенко К.В., Сухенко О.І.) та 6 учнів – срібні. Четверо учнів стало студентами Київського державного педагогічного університету ім. Драгоманова.

У 2015/2016н.р.  ліцей переіменовано в Мотижинську ЗОШ І-ІІІ ступенів

Заступник

директора з навчально-виховної роботи                                         С.В Хижняк

           

          

Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook